Первинна латиська "жіноча" пісня, на мелодію якої "Мільйони троянд"
.
Муз. Ояра-Раймонда Паулса, сл. Леонса Брєдіса.
Переклав Віктор Леві
.
Так у дитинстві було:
кривду завдасть хтось малій,
бігла тоді стрімголов,
бігла до мами хутчій.
До фартух`а я її
личком приткнуся, бува,
мама всміхнеться ж мені,
тихо тоді наспіва:
"Хоч дала, хоч дала, хоч дала їй життя,
донечці, донечці, донечці я своїй,
та ж забула, забула лише дати я
трошечки, трошечки, трошечки щастя їй".
.
Та роки йшли, роки йшли.
Мами вже в мене нема.
І всі проблеми в житті
мушу долати сама.
Але коли-не-кол`и,
як підпече мені біль,
як тоді мама мені,
я заспіваю собі:
"Хоч дала, хоч дала, хоч дала їй життя,
донечці, донечці мама моя своїй,
та забула, забула чи дать не змогла
трошечки, трошечки, трошечки щастя їй".
.
У клопотах повсякчас
чи позабуду все я,
та несподіванка враз
клопоти ті зупиня.
Бо чую я, чую я:
голос дочки долин`а.
Вже ті слова, ті слова
тихо співає вона:
"Хоч дала, хоч дала, хоч дала їй життя,
донечці, донечці мама моя своїй,
та забула, забула чи дать не змогла
трошечки, трошечки, трошечки щастя їй".
.
В оригіналі М`ара (Мариня ніжно-зменшувальне) --
це Мати-Земля в латиській міфології, покровителька
жінок. Але є в них і людське жіноче ім'я Мара. Я
вирішив обійтися без міфології, в моєму перекладі
мама дає доньці життя, а не фантастична Мара. Тим
більш співзвучно із рядками з Шевченкової "Катерини".
А от ближчий до тексту варіант приспіву:
.
"Хоч дала, хоч дала, хоч дала їй життя,
дівчинці, дівчинці Мати-Земля малій,
та забула, забула чи дать не змогла
трошечки, трошечки, трошечки щастя їй".
.
Kad bērnībā, bērnībā
Man tika pāri nodarīts,
Es pasteidzos, pasteidzos
Tad māti uzmeklēt tūlīt,
Lai ieķertos, ieķertos,
Ar rokām viņas priekšautā.
Un māte man, māte man
Tad pasmējusies teica tâ:
.
Piedziedājums.
Dāvāja, dāvāja, dāvāja Māriņa
Meitiņai, meitiņai, meitiņai mūžiņu,
Aizmirsa, aizmirsa, aizmirsa iedot vien
Meitiņai, meitiņai, meitiņai laimīti.
.
Tā gāja laiks, gāja laiks,
Un nu jau mātes līdzās nav.
Vien pašai man, pašai man
Ar visu jātiek galā jau.
Bet brīžos tais, brīžos tais,
Kad sirds smeldz sāpju rūgtumā
Es pati sev, pati sev
Tad pasmējusies saku tâ:
.
Piedziedājums.
.
Kā aizmirsies, aizmirsies
Man viss jau dienu rūpestos,
Līdz piepeši, piepeši
No pārsteiguma satrūkstos,
Jo dzirdu es, dzirdu es,
Kā pati savā nodabā
Čukst klusiņām, klusiņām
Jau mana meita smaidot tā:
.
Piedziedājums.
.
.
МІЛЬЙОНИ ТРОЯНД
.
Муз. Раймонда Паулса, сл. Андрія Вознесенського.
.
Переклав Левко Вітер.
.
Жив-був художник собі,
добрий будиночок мав.
Та він актрису любив,
квіти любила вона.
Він тоді дім свій продав
і всі картини свої
і ціле море прислав
квітів під вікна її.
.
Приспів.
І мільйони, мільйони, мільйони троянд
під вікно привітати тебе лиш прийшли.
Хто кохає, кохає, кохає не в жарт,
все життя для тебе в квіти перелив.
.
Зранку ти глянеш з вікна:
чи це не зору обман?
Казка немов чарівна --
квітами повен майдан.
Що за багач тут такий
так догодить тобі зміг?
А під вікном, сам не свій,
бідний художник застиг.
.
Приспів.
.
Зустріч недовга була,
поїзд у ніч її взяв.
Та пам'ять їй зберегла
пісню безумну троянд.
Сам вік художник прожив,
вдосталь він лиха зазнав.
Та був у нього в житті
квітами повний майдан.
.
Приспів.
.
