Серенада Шуберта. Текст українською мовою

А це вже пісня не нашої молодости, а молодости наших бабусь.
Зокрема, була найулюбленішою в моєї.
Німецький оригінал даю після.
.
СЕРЕНАДА.
Муз. Франца Петера Шуберта, сл. Людвіґа Рельштаба.
Переклав Віктор Леві
(за допомогою словників, не знаючи німецької. Хай нікого не
здивує слово <воріженьки>, в оригіналі також <зрадники й
вороги (або, може, зрадливі вороги) не підслухають>)
.
Пісне мОя, в ніч (з) благанням
лиш до неї линь.
Під затихлим, люба, гаєм
ти мене зустрінь.
Шепотім під листя шелест,
місяць щоб дививсь,
місяць щоб дививсь.
Він ніяким воріженькам
не переповість,
не переповість.
.
Соловейко нехай співом
теж блага тебе,
щоб до мене прихилилось
серденько твоє.
Його пісня болем тужить,
в ній любови шал,
в ній любови шал.
Срібні звуки всіх зворушать,
в кого є душа,
в кого є душа.
.
Хай тебе також зворушать.
Люба, чуй мене!
З трепетом чекаю зустріч!
Ощаслив мене!
Ощаслив мене!
Кохай мене.
.
Німецький оригінал:
Leise flehen meine Lieder
Durch die Nacht zu dir;
In den stillen Hain hernieder,
Liebchen, komm zu mir!

Flüsternd schlanke Wipfel rauschen
In des Mondes Licht;
Des Verräters feindlich Lauschen
Fürchte, Holde, nicht.

Hörst die Nachtigallen schlagen?
Ach! sie flehen dich,
Mit der Töne süßen Klagen
Flehen sie für mich.

Sie verstehn des Busens Sehnen,
Kennen Liebesschmerz,
Rühren mit den Silbertönen
Jedes weiche Herz.

Laß auch dir die Brust bewegen,
Liebchen, höre mich!
Bebend harr' ich dir entgegen!
Komm, beglücke mich!
.
Історію створення пісні див. за посиланням. Там є й відомий російський
текст Миколи Огарьова:
general-kollaps.livejournal.com/21083.html
І ще даю два файли. Георг Отс співає німецькою,
а Іван Козловський російською.

АЛЕППСЬКИЙ, а не БУХЕНВАЛЬДСКИЙ НАБАТ. Текст українською мовою

АЛЕППСЬКИЙ НАБАТ.
Муз. Вано Мураделі, первинний текст Олександра Соболєва.
Переробив Левко Вітер
.
Люди світу, проти Москви встаньмо!
Всі гуртом,
всі гуртом,
всім світом, як один.
Бачите Алеппо бомбування,
гумконвоївських
розстріли машин?
Це ж бо відродилась і зміцніла
вікова Імперія ця Зла,
найчорніша, що світ бачив, сила
на вселюдський лад
наступ почала.
Найчорніша
в світі сила
в наступ знов пішла.
.
Сотні й тисячі дітей убитих --
бачите?
бачите? --
встають і кличуть нас.
Міжнародні шпиталі бомбити
сила ця взялась,
сила ця взялась.
Чуєте, вже вибухи в Європі --
протягом кількох останніх літ
терористи за російські гроші
підривають світ,
нищать вільний світ.
Терористи
проросійські
нищать вільний світ.
.
Люди світу, проти Москви встаньмо!
Всі гуртом,
всі гуртом,
всім світом, як один.
Бачите Алеппо бомбування,
гумконвоївських
розстріли машин?
Світ застиг в обуренні найвищім:
що з зухвальством вдіяти таким?
Люди світу, будьмо вже твердіші --
відплатімо їм,
відплатімо їм!
Відплатімо,
відплатімо,
відплатімо їм!

Дві переробки: І.ФРАНКА й П.СИМОНЕНКА

1.
Я бачив дивний сон: немов переді мною
телеекран великий, мов стіна.
І я, прикований ланцем залізним, стою
перед тією балакучою стіною,
а далі -- тисячі таких самих, як я.
.
2.
СИМОНЕНКОВА ПОРАДА УКРАЇНЦЯМ НА НАСТУПНІ ВИБОРИ,
ХОЧ КОЛИ Б НЕ  БУЛ`И  ВОНИ.
.
Можна вибрать друга чи по духу брата,
та не можна більше Юлю обирати.
Можна з різних партій вибирати, сину,
вибрати не можна тільки "БАТЬКІВЩИНУ"

ЖУРАВЛІ Бернеса - Гамзатова. Історія пісні і текст українською мовою

ЖУРАВЛІ.

Муз. Яна Френкеля, слова Маро Макашвілі, аварський переклад Расула Гамзатова.

.

Khatuna Okropiridze, Tbilisi, Georgia.
10 травня 2016 р.
Может быть, если бы Расул Гамзатов рассказал об истинном значении

стихотворения Маро Макашвили, мы так и не услышали бы одну из самых

наших любимых песен, которую сам переводчик посвятил погибшим в годы

Второй мировой... Как мог он признать, что автором текста была погибшая

девушка, похороненная в братской могиле с юнкерами, оборонявшими

Тбилиси от Красной Армии,в феврале 1921 года. Дневник Маро, в котором

написаны эти стихи, на грузинском языке, и сегодня можно увидеть в

Государственном музее Грузии... Именно там впервые услышал Расул

Гамзатов стихи о журавлях... Слово в слово садится текст Маро в текст

Гамзатова... Такие были времена... Каким бы заслуженным ни был поэт,

каким бы популярным ни был, он не посмел бы рассказать "Социалистическому

отечеству" истинную историю стихотворения и песни "Журавли".... Но зло

подшутить над системой у него получилось... И это даёт мне повод уважать

его не только как поэта, но и как гражданина, который скорбел,

но не мог выразить всю полноту своей скорби, демонстрируя лишь

"дозволенную" её часть.

1.
Переклад з відривного календаря 30 серпня 1973 р.
(хто переклав, з'ясувати не вдалося):
.
Мені здається часом, що солдати,
підкошені в кривавищах боїв,
не в землю полягли навіки спати --
живуть в шерегах білих журавлів.
Вони летять здаля в безмежжя світу,
й прощальна туга хрипне в голосах...
Чи не тому так мовчки -- сумовито --
ми стежимо за ними в небесах?
.
Летить, летить той ключ -- із літа в літо --
на схилі дня в туманній вишині.
А в тім строю прогалинку помітно --
то, мабуть, місце, суджене мені...
Настане день -- і в зграї журавлиній
я попливу в такій же сизій млі,
і з небосині поклик мій долине
для всіх, кого лишив я на землі.
.
Мені здається часом, що солдати,
підкошені в кривавищах боїв,
не в землю полягли навіки спати --
живуть в шерегах білих журавлів.
.
2.
СОЛДАТИ-ЖУРАВЛІ.
Обробка слів, переклад -- Діодор Бобир.
Виконує Остап Кіндрачук (за посиланням є й текст):
https://m.youtube.com/watch?v=Qy_S_KPlNq4&fulldescription=1&hl=uk&client=mv-google&gl=UA
.
Маро Макашвілі - Автор вірша (переклад з грузинської - Діодор Бобир)

Мені часом здається, що солдати,
Які не повернулися з боїв
Не полягли, а залишились жити,
Перетворившись в білих журавлів.

І ось летять курличучи прощально
В якийсь далекий і незнаний світ,
Чи не тому безмовно і печально
Ми довго дивимося їм услід?

Всі як один, неначе перед боєм
В тумані надвечірнім журавлі
Летять похідним злагодженим строєм,
Яким солдати ходять по землі.

Вони летять, вони курличуть знову,
Мов кличуть нас летіти з ними в ніч.
Подібний він на нашу рідну мову
Їхній журливо-гордовитий клич.

Летить у вирій ключ та все курличе —
То земляки мої верстають путь.
Є в їх строю проміжок невеличкий —
Його для мене, певне, бережуть.

Настане день і строєм журавлиним
Я теж пливтиму в далеч у імлі
І теж звернусь із покликом пташиним
До тих, кого покинув на землі.

Мені часом здається, що солдати,
Які не повернулися з боїв
Не полягли, а залишились жити,
Перетворившись в білих журавлів.

3.
3.
Переклад Віктора Леві.
.
Бува, здається, воїни полеглі
всіх відшумілих за віки боїв
зі світу нашого пішли не в землю --
ключами стали білих журавлів.
Вони ще й досі небо пролітають,
і голоси як їхні донеслись,
ми, їх почувши, оповиті  ж`алем,
враз замовкаєм, дивлячись увись.
.
Летять вони і нас тривожать криком,
летять удень, летять вони й вночі.
І є між ними  пр`освіт  невеликий,
чи не для мене місце це в ключі?
Якогось дня у зграї журавлиній
я попливу під хмарами в імлі,
і голос мій також до вас полине,
до всіх, кого лишив я на землі.
.
Бува, здається, воїни полеглі
всіх відшумілих за віки боїв
зі світу нашого пішли не в землю --
ключами стали білих журавлів.
.
Нотатка щодо п'ятого рядка. Тільки так: <небо пролітають>. Не
<небом> і не <в небі>. Мають перелетіти все небо, тому досі летять
і летітимуть вічно. Не обставина місця, а прямий додаток.

АРЛЕКІН(О) Тексти українською мовою. Переклади з росйськой й з болгарської

АРЛЕКІН(О).
Муз. Еміла Дімітрова, російський текст Бориса Баркаса.
Переклав Віктор Леві
(болгарський першотекст Васіла Андрєєва зовсім про інше -- про
дерев'яну ляльку Арлекіна, закоханого в іншу ляльку --
Принцесу; він просить свого "тата Карла" зробити йому серце
і тоді під час вистави згорає від кохання).
.
По гостряках яскравих цих вогнів
лечу, лечу в польоті без кінця.
Увесь великий світ замкнувсь мені
в манежу коло й маску без лиця.
Я блазень, арлекін, я просто Сміх.
Без імені й без долі врешті-решт.
Хіба комусь цікаві долі тих,
із кого веселитися прийдеш.
.
Приспів.
Арлекіне, арлекіне,
мусиш ти смішити всіх.
Арлекіне, арлекіне,
нагорода тобі -- сміх.
.
Виходять на манеж здоровані,
які не знають смутку у житті.
Вони підкови гнуть, мов дротяні,
і ланцюги рвуть в себе на плечі.
Їм оплески захоплені долонь,
і квіти на манеж до їхніх ніг.
Для них оркестру туш, очей вогонь,
а я в перерві вийду після них.
.
Приспів.
.
Смішити мені важче з року в рік,
бо ж я не блазень трону короля.
Я Гамлета для себе грати звик --
вже ж подумки,бо арлекін же я.
І все здається, маску кину вниз,
і в світі враз настане стільки змін...
Але ніхто моїх не бачить сліз,
то я незлецький, мабуть, арлекін.
.
Приспів.

.
.
ПЕРВИННИЙ БОЛГАРСЬКИЙ ТЕКСТ.
Муз.: Еміл Дімітров, сл.: Васіл Андрєєв.
Переклад Віктора Леві
.
Арлекино
Върви каручката на стария Буо̀,
от град на град се нижат тъжни дни.
Каручката със скъсано платно
и куклите Мелѝ и Арлекин.
.
Арлекино беше дървено човече
в малкия театър на стария Буо.
Смееше се много публиката вечер
на издяланата кукла от дърво.
.
Арлекино, Арлекино! Арлекино без сърце!
Колко радости не знае дървеното ти лице…
.
В театъра на стария Буо
играеше принцесата Мели –
през старото окъсано платно
се вглеждаше във нея Арлекин.
.
Арлекино гледа всяка вечер плахо
стария Буо със молещи очи –
той едно сърце в него да издяла,
за да може да се влюби във Мели.
.
Арлекино, Арлекино! Арлекино без сърце!
Колко радости не знае дървеното ти лице…
.
Затрогнат от молбите му, Буо
веднъж го взе във своите ръце
и в твърдото безчувствено дърво
с длето издяла мъничко сърце.
.
Арлекин обикна куклата Мели
и в любов безкрайна нежно засия.
Той игра тъй, както никога преди,
но пламнал цял от обич, изгоря…
.
Арлекино, Арлекино! Ти от обич изгоря –
таз последна твоя роля публиката не разбра.
.
Върви каручката на стария Буо,
останал сам със куклата Мели –
над малко шепа пепел от дърво
той плачеше за своя Арлекин.
.
Арлекино, Арлекино! Ти от обич изгоря –
таз последна твоя роля публиката не разбра.
.
Арлекино, Арлекино! Ти от обич изгоря!
.
.
Арлекіно
(перекладено в ритмі звичної нам мелодії,
що трохи відрізняється від оригіналу Димитрова)
.
Вагончик їде дідуся Бу`о.
Із міста в місто в плині днів сумнім.
У ньому під подертим полотном
дві ляльки з ним, Мел`і та Арлекін.
.
В маленькому театрі дідуся
актор був дерев'яний Арлекін.
Любила його публіка уся,
щовечора він публіку смішив.
.
Арлекіне, Арлекіне, серця в грудях ти не мав.
Скільки радощів у світі ти ще й доти не пізнав.
.
В театрі цьому дідуся Буо
принцесу грала чарівна Мелі.
А крізь старе подерте полотно
дививсь на неї Арлекін і млів.
.
Щовечора до дідуся Буо
звертався в несміливій він мольбі,
щоб серце в нього, як в людей, було,
щоб міг він закохатися в Мелі.
.
Арлекіне, Арлекіне, серця в грудях ти не мав.
Скільки радощів у світі ти ще й доти не пізнав.
.
І поступивсь мольбі його Буо,
яку від нього чув багато днів,
і в тільці дерев'яному його
маленьке серце долотом зробив.
.

І Арлекін так покохав Мелі,
засяяв ніжно від кохання він.
Грав, як ніхто ніколи на землі,
та в полум'ї кохання враз згорів.
.
Арлекіне, від кохання, від кохання ти згорів.
Тільки роль твою останню так ніхто й не зрозумів.
.
Вагончик їде дідуся Бу`о,
та лялька в ньому лиш тепер одна.
Над попелом улюбленця свого
дідусь його оплакує щодня:
.
"Арлекіне, від кохання, від кохання ти згорів.
Тільки роль твою останню так ніхто й не зрозумів".
.

А ЗА ОКНОМ ТО ДОЖДЬ, ТО СНЕГ. Текст українською мовою

2 з 36

 

 

А за вікном то дощ, то сніг" Муз. Аркадія Островського, сл. Льва Ошаніна. Переклав Віктор Леві. . Ти не зводив очей, ти шукав мене всюди. Бігла я, щоб чужий стрічний погляд твій погляд не стер. І немає тебе, а чому, не збагнути. Хочу я, щоб ти був і так само дивився й тепер. . Приспів. А за вікном то дощ, то сніг, і я не сплю, хоча спати вже час. Той самий двір, той самий сміх, і лиш тебе трохи не вистача. . От без тебе я йду по провулку знайомім. Не з тобою удвох, а з Наталкою йду до кіно. А тобі шлють привіт вікна в тихому домі та ще ті ж дідусі за тим самим своїм доміно. . Приспів. . Цілий день у дворі все ту ж чути  плат`івку. Ти, що прийдеш, казав, хоч на вечір що прийдеш сюди. Мені вечір -- ніщо. Малий вечір, як дрібка. Я тебе підіжду, тільки ти вже приходь назавжди. . Приспів (двічі).

СОСЕД. Текст українською мовою

СУСІД
.
Слова й музика Бориса Потьомкіна.
Переклав Віктор Леві.
.
Не годиться нам журиться
від проблем і різних бід.
Бо ж у домі оселився
пречудовий в нас сусід.
Ми ніяк не сподівались
і не вірили собі,
що новий сусід наш грає
на кларнеті й на трубі.
.
Приспів (без слів).
.
Задзвонив будильник рано,
але зайвий його дзвін.
Я сусіду довіряю,
кращий мій будильник -- він.
Не спізнюся на роботу,
він мене розбудить в строк.
У сусіда власний клопіт --
починається урок.
.
Приспів.
.
На роботі день минає,
я підходжу до воріт.
Чую, знов надворі грає
він мелодії свої.
І бабусь із дідусями
розважається юрба:
хто, не бачивши, вгадає,
де кларнет, а де труба?
.
Приспів.
.
Дехто музику ту ганить,
та це байдуже мені.
А зате ми всі напам'ять
його вивчили пісні.
Я поволі так звикаю,
що вечірньої пори
вже тепер не засинаю,
не почувши його гри.
.
Приспів.

Я ВСПОМИНАЮ. Текст українською мовою

Я ВСПОМИНАЮ.
Муз. Юрія Антонова, сл. Леоніда Фадєєва.
Переклав Віктор Леві.
.
У січня снігах
замерзають світанки,
чаклує завія
на білих шляхах.
А бачиться літо,
розжарене зранку,
і сонце руде
на жовтавих стогах.
.
Приспів.
Знов як згадаю,
тебе як згадаю,
то радість шалена
квітує в мені.
Окриленим кроком
із  в`есни  розмаю
ти вийшла і зникла
в січневій імлі.
.
Шість місяців збігли
немов не було їх,
нізвідки прийшли
і в нікуди пішли.
Нехай ми у чомусь
несхожі з тобою,
але в головному
єдині були.
.
Приспів.
.
А може, ти є
перелітна пташина,
і вбивчий для тебе
цей холод зими.
Та вірю, чим гордий
був я і щасливий,
повториться знову
у нас навесні.
.
Приспів.

СЕРДЦЕ НА СНЕГУ. Текст українською мовою. Переклади російського й польського текстів

СЕРЦЕ НА СНІГУ
.
Муз. Арно Бабаджаняна, сл. Олександра Дмоховського.
Польські тексти на цю ж мелодію Збігнева Ставецького й Ядвіги Урбанович.
Переклав обидва тексти Віктор Леві.
.
1.
Льоду блиск,
сяйний сніг,
чи наснивсь
цих коней біг?
Зорі й місяць в небесах,
у степу самотній шлях,
ніби між снігів
серце хтось лишив.
.
Приспів.
Уд`аль  шлях степом проліг,
лине ним саней слід,
по щоці мов сльоза.
І тільки тупіт копит,
тільки пісня летить,
як візник у степу замерзав.
.
Вабить так,
то кляне,
кличе крізь роки мене
ця прозора аж до дна
пісні щемна глибина,
ніжність ця  прост`а,
серця чистота.
.
Приспів.
.
2.
(переклад з польської тексту Збігнева Ставецкого).
Тройки дві
в  гонитв`і,
будить ніч
дзвіночків клич.
В перших санях їдеш ти,
наче іскри, сніг летить.
Що цей перегін
дасть мені й тобі?
.
Приспів.
Ти під саней моїх біг
жбуриш серце на сніг
живим цвітом вогню.
Я йому згаснуть не дам,
візьму, й ти вже не сам,
від самотности  оборон`ю.
.
Білий сніг
нас довкіл,
мов чисті-
сінький папір.
Хтось напише, може, вірш
про пригоду двох сердець,
доки замете
наш подвійний слід.
.
Приспів.
Ти під саней моїх біг
жбуриш серце на сніг
живим цвітом вогню.
Я йому згаснуть не дам,
візьму, й ти вже не сам,
від самотности  оборон`ю.
Тройки скінчать свій біг,
щезнуть зима і сніг,
завесніє весь світ.
Без серця жити так зле,
дам тобі я своє --
вже нікому цього не  змін`ить.
.
Zbigniew Stawecki -- оригінал польського тексту. (Вєслава Дроєцка
співала інший польський текст -- Ядвіги Урбанович).
.
Trojki dwie
Gonią się,
Leci w noc dzwoneczków głos.
W pierwszych saniach jedziesz ty,
A pochodnie sypią skry
Co gonitwa ta
Nam obojgu da?
.
Ref.:
Ty moich sań śledzisz bieg,
Rzucasz serce na śnieg
Żywy kwiat, żywy płomień.
Ja sercu ogrzać się dam,
I nie będziesz już sam
Przyjdziesz do mnie, dobrze wiesz
.
Wokoł nas biały śnieg,
Niby stos czyściutkich kart.
Ktoś napisze może wiersz
O prygodzie naszycz serc
Nim zasypie wiatr
Sań podwójny ślad.
.
Ref.:
Ty moich sań śledzisz bieg,
Rzucasz serce na śnieg
Żywy kwiat, żywy płomień.
Ja sercu ogrzać się dam,
I nie będziesz już sam
Przyjdziesz do mnie, dobrze wiesz.
.
Trojki skończą swój bieg,
Minie zima i śnieg,
Wiosna świat zazieleni.
Żyć bez serca tak źle,
dam ci swoje, weź je,
Już nie zmieni tego nikt.
.
.
3.
Польський текст Ядвіги Урбанович (ще не перекладено).
.
Mroźny pył, biały śnieg
Niebo skrył aż po brzeg
A pod niebem jak we śnie
Czwórka siwych koni mknie
Drogą, co jak łza
Srebrny żłobi ślad

Daleka droga i step
Niebieskie niebo i śnieg
I tylko wiatr piosnkę gra
Lecą konie, mkną w świat
Tam na śniegu serca ślad
Serce me, serce me w bieli gwiazd

Laj la laj...
Parskają konie, mkną w świat
Tam na śniegu serca ślad
Serce me, serce me w bieli gwiazd

Bo od lat uczył mnie
Mroźny wiatr pieśni tej
Pieśni, którą zna ten kraj
Pieśni stepów, nieba, tajg
Tam, wśród śnieżnej mgły
Serce moje śni

Daleka droga i step
Niebieskie niebo i śnieg
I tylko wiatr piosnkę gra
Lecą konie, mkną w świat
Tam na śniegu serca ślad
Serce me, serce me w bieli gwiazd

Разговор со счастьем. Песня из фильма "Иван Васильевич меняет профессию". Текст українською мовою.

РОЗМОВА ЗІ ЩАСТЯМ.
Пісня з фільму "Іван Васильович змінює фах".
.
Муз. Олександра Зацепіна, сл. Леоніда Дербеньова.
Переклав Віктор Леві
.
Щастя летом легким
сіло на подвір'я.
Чи ж до мене-таки? --
вірю я й не вірю.
То спекота, то сніг,
осінь в хмарах сивих.
Стільки літ -- сотень днів --
де тебе носило?
.
Приспів.
Як у казці,
враз двері "рип",
я зненацька
правду відкрив:
це ж воно,
якого жадав,
задля нього
стільки здолав.
Їхав, плив
шляхами всіма,
щоб це лиш
було недарма,
щоб це лиш
було недарма,
недарма, не марно.
.
Ти прийшло, ти збулось,
і не зрозуміти,
як без тебе жилось
досі мені в світі.
Той, хто жде, все знесе,
всі життя удари,
щоб це все, тільки все
недарма, не марно.
.
Приспів.

ПОРА-, ПОРА-, ПОРАДУЕМСЯ. Текст українською мовою

ПОРА-, ПОРА-, ПОРАДУЕМСЯ.
.
Муз. М.Дунаєвського, сл. Ю.Ряшенцева і М.Розовського.
Переклав Віктор Леві.
.
Своє багатство знаю головне --
воно у лицарстві та у відвазі.
Кохають дами першими мене,
шепочуть: "Мон амур, мес'є при шпазі".
.
Приспів.
Бува, бува, буває в світі радість не одна:
красуні, вдалій шпазі
і келиху вина.
Гайда, гайда, гойдаючи на капелюхах пір'ям,
назустріч долі, і щасти всім нам!
.
І знов рипить потертеє сідло,
на давню рану промінь полудневий.
Куди вас, пане, в дідька занесло,
невже вам спокій не по гаманцеві?
.
Приспів.
.
Грошей Парижу треба -- селяві.
А в лицарях потреба є тим паче.
Та лицарі коханням лиш живі.
А ще, хіба то лицар без удачі?
.
Приспів.

Я ЛЮБЛЮ ТЕБЯ, ЖИЗНЬ. Текст українською мовою

Я ЖИТТЯ ЦЕ ЛЮБЛЮ.
.
Муз. Едуарда Колмановського, сл. Костянтина Ваншенкіна.
Переклав Віктор Леві
.
Я життя це  люблю,
і такий я не перший, звичайно.
Я життя це люблю --
назавжди та любов життєдайна.
Я з роботи іду,
місто вікна вечірні вже світить.
Я життя це люблю
і його хочу кращим зробити.
.
Світ широкий мені
ген відкритий од краю до краю.
Чоловічу в житті
безкорисливу дружбу я знаю.
Кожен день аж дзвенить,
і не хочу  спокОю  я й тиші.
І кохання навік --
подарунок життя найцінніший.
.
Вечори до зорі.
Поцілунок під спів солов'їний.
Вдвох іти по житті.
Ну а діти -- це диво предивне.
Вдруге пройдемо путь
з ними ми від дитинства самОго.
Як онуки зростуть,
все спочатку повториться знову.
.
Та й стрімкий лет років,
трохи смутку, що скроні вже сиві.
Не забудьмо бійців,
що життям це життя захистили.
Тож нехай, як в маЮ,
світ у сонячних променях сяє.
Я життя це люблю,
і надію взаємности мАю.
.