ГОРОБИНОНЬКА
.
Муз.: Євген Родигін, сл.: М.Пилипенко.
Переклав Віктор Леві.
.
Вечір знов наспівує
тихі нам пісні,
ген завод освітлює
небо вдалині,
потяга ледь видного
вогники пливуть,
десь під горобиною
хлопці мене ждуть.
.
Приспів.
Горобино розкрилена,
білий цвіт на гілках,
ой, моя горобинонько,
чом сумна така?
.
Як гудки співучії
зміну відгудуть,
знову попід кручу я
до горобини йду.
Горобина високому
вітру підставля
справа кучері токаря,
зліва коваля.
.
Приспів.
.
У цеху, як іскорки,
зустрічі на мить.
Ввечері ж зустрінемось --
кожен з трьох мовчить.
З неба й зорі дивляться
в думі мовчазній,
і не скажуть вони мені,
хто насправді мій.
.
Приспів.
.
Хто ж жаданий з двОх мені,
вабить більш мене,
серце розтривожене
досі не збагне.
Хоч у всьому різнії,
той і цей до душі --
люба горобинонько,
серцю підкажи.
.
Приспів.
Горобино розкрилена,
той і цей до душі,
ой, моя горобинонько,
серцю підкажи.
.
.
Муз.: Євген Родигін, сл.: М.Пилипенко.
Переклав Віктор Леві.
.
Вечір знов наспівує
тихі нам пісні,
ген завод освітлює
небо вдалині,
потяга ледь видного
вогники пливуть,
десь під горобиною
хлопці мене ждуть.
.
Приспів.
Горобино розкрилена,
білий цвіт на гілках,
ой, моя горобинонько,
чом сумна така?
.
Як гудки співучії
зміну відгудуть,
знову попід кручу я
до горобини йду.
Горобина високому
вітру підставля
справа кучері токаря,
зліва коваля.
.
Приспів.
.
У цеху, як іскорки,
зустрічі на мить.
Ввечері ж зустрінемось --
кожен з трьох мовчить.
З неба й зорі дивляться
в думі мовчазній,
і не скажуть вони мені,
хто насправді мій.
.
Приспів.
.
Хто ж жаданий з двОх мені,
вабить більш мене,
серце розтривожене
досі не збагне.
Хоч у всьому різнії,
той і цей до душі --
люба горобинонько,
серцю підкажи.
.
Приспів.
Горобино розкрилена,
той і цей до душі,
ой, моя горобинонько,
серцю підкажи.
.
Немає коментарів:
Дописати коментар