БІЛА ВОРОНА. Самопереклад автора - Юрія РИБЧИНСЬКОГО . Літо з сонцем дощами простилося, І, коли сіла осінь на трон, Дивовижна дочка народилася, Народилася в зграї ворон. Нерадивою, гордою, вільною Та потворою, звали її. Та тому, що була вона білою! Не такою, як всі крикуни! І назвали красуню потворою, Скаженіли від злої хули І на суд не таку і нескорену Чорні браття сестру привели, Щоб не звалася гордою, вільною, Щоб інакших в сім'ї не було, Забруднили грязюкою чорною Світлі крила і світле чоло... А вона від образи забилася, Заридала душею світла, І сльозами від бруду відмилася, Стала знову такой як була Неродивою, гордою, вільною, Беззахисна як серце моє. Як тумани осінні білою, Не такою як всі крикуни... Зграя чорних ворон, ти багнюкою Не замащуй мої крила-цвіт, А чи винною ж я те, що білою, Я такою з'явилась на світ...

УРАЛЬСКАЯ РЯБИНУШКА. Текст українською мовою

ГОРОБИНОНЬКА
.
Муз.: Євген Родигін, сл.: М.Пилипенко.
Переклав Віктор Леві.
.
Вечір знов наспівує
тихі нам пісні,
ген завод освітлює
небо вдалині,
потяга ледь видного
вогники пливуть,
десь під горобиною
хлопці мене ждуть.
.
Приспів.
Горобино розкрилена,
білий цвіт на гілках,
ой, моя горобинонько,
чом сумна така?
.
Як гудки співучії
зміну відгудуть,
знову попід кручу я
до горобини йду.
Горобина високому
вітру підставля
справа кучері токаря,
зліва коваля.
.
Приспів.
.
У цеху, як іскорки,
зустрічі на мить.
Ввечері ж зустрінемось --
кожен з трьох мовчить.
З неба й зорі дивляться
в думі мовчазній,
і не скажуть вони мені,
хто насправді мій.
.
Приспів.
.
Хто ж жаданий з двОх мені,
вабить більш мене,
серце розтривожене
досі не збагне.
Хоч у всьому різнії,
той і цей до душі --
люба горобинонько,
серцю підкажи.
.
Приспів.
Горобино розкрилена,
той і цей до душі,
ой, моя горобинонько,
серцю підкажи.
.

П"ятий рідкоспіваний куплет
.
Співом журавлиним вже
осінь пропливла.
Ковдра снігу білого
долі вже лягла.
Попід кручу тільки ми
з хлопцями двома
ходим до горобиноньки,
може, і дарма.

КРЫЛАТЫЕ КАЧЕЛИ. Текст українською мовою

КРИЛАТІ КАЧЕЛІ
.
Муз. Євгена Крилатова, сл. Юрія Ентіна.
Переклав Віктор Леві (=Левко Вітер)
.
У весняну юну пору
сніг у парку вже розтав,
зранку на качелях вгору
знов злітаємо ми там.
І нема нічого в світі,
окрім лету й висоти.
Тільки небо, тільки вітер,
тільки радість у житті.
.
Приспів.
Злітати нам, злітати
без перешкод і меж.
Качелі, мов крилаті,
і ми крилаті теж.
.
Закінчиться-от дитинство,
бо воно ж не назавжди.
Ми невдовзі розлетимся,
вже дорослі, хто куди.
Але поки що ми діти,
нам іще рости й рости.
Тільки небо, тільки вітер,
тільки радість у житті.
.
Приспів.
.
Земна куля біг прискорить
від гармидеру весни.
І птахи у небі поряд,
і співаєм з ними ми.
І нема нічого в світі,
окрім лету й висоти.
Тільки небо, тільки вітер,
тільки радість у житті.
.
Приспів.
.
P.S. Хочу завчасу захиститися від двох можливих закидів
авторитетними прецедентами. По-перше, що залишив "качелі".
Була ж пісня Миколи Мозгового "Дві качелі". І є, зрештою,
різниця між грандіозними парковими качелями та якоюсь
сільською гойдалкою, як у Василя Земляка. По-друге, "земна
куля БІГ прискорить". Чи можна обертання назвати бігом? Я
сумнівався, потім згадав у Сосюри: "Біжать за склом маховики".

ОДИН РАЗ В ГОД САДЫ ЦВЕТУТ. Текст українською мовою

ЛИШ РАЗ НА РІК ЦВІТУТЬ САДИ
.
Муз. Володимира Шаїнського, сл. Михайла Рябініна.
Переклав Левко Вітер
.
П'янким дурманом віяло,
коли цвіли сади.
Увечері  мен`і  тоді
"кохаю" мовив ти.
П'янким дурманом віяло
від слова від цього.
Повірила, повірила,
та тільки й усього.
.
Приспів.
Лиш раз на рік цвітуть сади,
лиш раз весну кохання жди.
Один-єдиний раз в житті
цвітуть сади у нас в душі,
лиш раз в житті,
лиш раз в житті.
.
А зорі тихо падали,
коли цвіли сади.
На долю нам загадував
і на весілля ти.
І я вже не відводила
очей щасливих вбік.
Раділа мама й потайки
десь плакала собі.
.
Приспів.
.
І плаття біле шито вже,
і так цвітуть сади!
Та  що вже тут робитимеш,
зустрів як іншу ти.
Красою і сміливістю
вона тебе взяла.
Лиш ранніх ягід стиглістю
любов її була.
.
Приспів.

КОРОЛЕВА КРАСИ.
Муз. Арно Бабаджаняна, сл. А.Горохова. Співає українською Володимир Гришко.
Автор українського перекладу ЕДУАРД СИРКОВ.

Гуляє вулицями літо, Сонце ллється з висоти; Промінням лагідним зігріта, Повз кіоск проходиш ти. Блищать обкладинки журналів, І ти у захваті від них, Та все ж ти в оригіналі Ліпша за красунь усіх! Весь час милуюсь я тобою І не натішуся ніяк, Бо ти затьмариш всіх красою, Від тебе розум втратить всяк. А я спішу до тебе зрана І квіти запашні несу, Бо обожнюю, кохана, Чарівну твою красу! Приспів: З тобою, мила, Навіки я. Моє ти щастя, Любов моя! Красунь я зустрічав немало - На естраді і в кіно, Та жодна так і не запала В моє серце все одно. Душа моя тепер в зеніті, Кохання в серці не згаса, Ти миліш за всіх на світі, Неземна моя краса! Гуляє вулицями літо, Сонце ллється з висоти; Бажаю всі на світі квіти Тобі одній лиш принести, Припасти спраглими вустами До личка й довгої коси, Бо пишаюсь до нестями Королевою краси! Приспів. (2) Автор українського перекладу ЕДУАРД СИРКОВ

ПЕРЕКЛАД ВІРША К,СИМОНОВА

.

К.СИМОНОВ.

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ 

(переклав Левко ВІТЕР)

-     -     -     -     -     -      -

Я мушу сповістити вас,

Що не дійшов до адресата

Той лист, що ваша піднялась

Колись рука його писати.

-    -    -   -    -    -    -    -   -

Ваш чоловік це не читав,

Слів ваших не відчув уколів,

Усе минуле не прокляв,

Від розпачу не збожеволів.

-                   -                     -

Коли він підіймав бійців

В атаку з-під руїн вокзалу,

Тупа брутальність ваших слів

Його, на щастя, не вражала.

-                      -                   -

Коли над силу він ступав,

Шматиною стягнувши рану,

Ваш лист іще десь мандрував,

Іще було, на щастя, рано.

-                      -                   -

Коли він на бруківку впав,

Віддавши подих їй останній,

Він і тоді ще не читав,

На щастя, вашого послання.

-                    -                        -

Повідомляю вам: коли

Скінчився бій, у сквер звернувши,

Його землі ми віддали,

У плащ-палатки загорнувши.

-                    -                  -

Стоїть із жерсті зірка там,

Тополя поряд - як ознака...

А втім, забув я: мабуть вам

Не надто це цікаво знати.

-                     -                     -

А вранці принесли листа...

Його, за смертю адресата,

Один з нас вголос прочитав -

Ви вже даруйте нам, солдатам.

-                       -                   -

Хто зна, чи пам'ять не слабка

У вас? По-всякому буває...

То, за дорученням полка,

Я зміст листа вам нагадаю.

-                  -                     -

Писали ви: минає рік

Вже шлюбу вашого нового,

А прийде з фронту чоловік -

Вам буде байдуже до нього.

-                   -                   -

Що міцно вас земля трима,

Що ви щасливі і багаті,

Отож потреби вам нема

Вже в лейтенантськім атестаті.

-                      -                 -

І щоб листів він не чекав,

Вас цього клопоту позбавив...

Отак... Вам клопіт завдавав!..

Ви слів болючіших шукали...

-                         -                 -

І все. Це, і нічого більш.

Терпляче ми перечитали

Слова, що ними його біль

Ви б зменшити хоч трохи мали.

-                       -                       -

"Вам клопіт". "Шлюб". І "атестат".

Та де ж це душу ви поділи?!

Адже він був солдат, солдат!

Ми з ним собою вас закрили.

-                   -                 -

Я не беруся вас судить,

Розлука декого ламає.

Не кожна вміє вік любить -

На лихо, все в житті буває.

-                      -                     -

Та `як ви, тями не візьму,

Не боючись спричинить смерті,

Спокійно так могли чуму

На фронт послати нам в конверті?

-                         -                        -

Ну добре, хай вам став чужим,

Хай більше вам уже не любий,

Хай з іншим будете, не з ним -

Дарма там, в шлюбі чи не в шлюбі.

-                        -                     -

Але ж не винний фронтовик,

Що кров'ю й потом землю кропить,

Що без відпусток третій рік

Вас захищати має клопіт!

-                    -                     -

Чи ж написати не могли

Слів хоч гірких, та благородних?

В своїй душі їх не знайшли -

Могли б позичить де завгодно!

-                     -                   -

В країні в нас, на щастя, є

Жіночих світлих душ чимало.

Вони б вділили вам своє -

За вас рядки ті написали.

-                        -                    -

Вони б гірким думкам чужим

Знайшли слова, що наче ліки.

За це уклін доземний їм,

Уклін за душі їх великі.

-                      -                       -

Наш лист - більш їм, жінкам отим,

Від нас відділеним війною.

Про вас напишемо ми їм,

Щоб знали: ви тому виною,

-                    -                     -

Що їхні тут чоловіки,

В душі змагаючись з собою,

Тривожні снуючи думки,

Листів чекають перед боєм.

-                        -                      -

Тривоги нам додав ваш лист,

Тепер хтось ні, та й думать стане:

А чи одна ви спромоглись?

Чи ще хтось з нас таке дістане?

-                      -                   -

На суд далеких жон своїх

Пошлем вас: ви їх оббрехали,

Ви нас засумніватись в них

На котрусь хвильку спонукали.

-                    -                  -

Вони хай звинуватять вас,

Що, душу маючи пташину,

Із себе такий довгий час

Вдавали жінку ви, дружину.

-                   -                     -

А ваш колишній - вбитий він,

Із долі вашої вже стертий.

Усе гаразд. Живіть з новим.

Не дорікне в листі вам мертвий.

-                     -                  -

Живіть, не боючись вини,

Він не відпише прикре слово

І, повернувшися з війни,

Вас не зустріне вдвох раптово.

-                    -                     -

Лиш за одне його простить

Вам доведеться: днів багато,

Ще місяць десь його листи

Вам буде пошта надсилати.

-                  -                       -

Повільно надто йдуть листи,

Не те, що куля... Що ж робити...

Лист може в вересні прийти,

А він ще в липні був убитий.

-                   -                      -

І в кожному рядку там - ви!

Вам неприємно це, гадаю...

То я, за правом полковим,

Назад слова ті забираю!

-                 -                 -

На цім кінець листа від нас.

"З пошаною"?.. Ні, без пошани!

Зневаги сповнені до вас,

Загиблого однополчани.

-     -     -     -     -     -     -

ПЕРЕКЛАД ВІРША Л. УТЬОСОВА.
Переклав Левко Вітер.
.
Минає рік, як день. То день, як рік, трива.
І це повинно б нас переконати,
Що час то просто йде, то ледь повзе, бува,
То хутко мчить аж надто.
.
Повзуть літа до двадцяти,
Либонь, непевні в силі.
Від двадцяти до тридцяти
Ідуть, вже вправні, вмілі.
Від тридцяти до сорока
Біжать, як ночі білі,
А з сорока і далі ген
Летять, як очманілі.
.
Коли літа твої повзуть,
Ти бігаєш, стрибаєш.
Коли літа твої ідуть,
Із ними в крок ступаєш.
Коли вони вже побіжать,
Тобі за труд ходити.
А починають пролітать,
Тобі б лишень сидіти.
.
Гай, де ж той спосіб віднайти
Із часом крок у крок іти?!

Новий варіант
пісні Анатолія Матвійчука про НЛО - ПІСНЯ ПРО ГМО*
.
Що ж ми їмо?
Мабуть, ГееМО.
Ні сіло, ні впало,
це їжею звемо.
.
Громадяни, слухайте новини!
В нашім продовольчім магазині
синтетичне продавали сало,
що воно на дереві зростало.
Не диміло сало, не шкварчало,
з шампура водичкою стікало,
а пацюк тії води напився
і, де пив, навіки там лишився.
.
     Приспів(двічі).
.
Кажуть, вчора привезли лимони,
а вони із геном скорпіона.
З геном крокодила бараболі.
Риба, що жила на суходолі.
На базарі тракторист наш Савка
півня купував, а той загавкав.
І зірвалася купівля-продаж
птиці тої нової породи.
.
    Приспів (двічі).
.
Що за ГМО, ніхто не знає,
тільки чутка по селі гуляє,
що немарні ті новітні ГОСТи * -
знов нас будуть заганять в колгоспи...
Адже за часів еСеРеСеРу*
ми вже мали ковбасу з паперу.
Теж казали, що воно не шкодить,
тож на ліпше сподіватись годі.
.
Приспів (двічі).
.
*пояснення скорочень: ГМО - генно-модифіковані організми, добавки до харчових продуктів задля здешевлення;
СРСР - наддержавне утворення на чолі з Росією, до якого входила Україна до 1991 р.;
ГОСТи (російською) - державні стандарти складу харчових продуктів.

МАЙЖЕ ЗА МАЯКОВСЬКИМ
.
Ліві й Росія -- брати-близнята.
Хто з двох більш матері-історії нашкодив?
Ми говоримо: "Росія",-- підрозуміємо: "Комуняки".
Ми говоримо: "Ліві",-- підрозуміємо: "Московія".
(Даруйте, що-м не відтворив "сходинки" Маяковського. Не пам'ятаю,
як він тут поділяв).
.

ВІРШ "ПОВЗУЧИЙ" МИКОЛИ ХОЛОДНОГО,
СТОСОВНО ДО СЬОГОДЕННЯ ВИКОНАНО.
ТІЛЬКИ В НЬОГО ПРО ГАДА МАЛОГО,
А ТУТ ПРО ГАДА ВЕЛИКОГО...
.
(Складалося від 2011 до осені 2013р., тобто ще до
Євромайдану, коли був ще тільки один Майдан --
помаранчевий)
.
Вже повіяло миром тоді,
і Холодна війна закінчилась.
Впав Радянський Союз з висоти --
та натомість Росія лишилась.
Робить вигляд, що мирно живе.
А якщо десь колись як агресор --
це ж, як все на планеті живе,
"захищає свої інтереси".
І неначе в усім, як усі,
але -- "розумом не зрозуміти".
Все найкраще знецінить на пси,
все найгірше підтримає в світі.
Бити б гада по голові,
та весь час він міня свою шкіру.
Скинув білу, червону був вдів,
тепер знову більш схожа на білу.
От він знову до когось приліз,
щоб "примушувати до миру".
Не надійсь, що в прилеглих краях
таки будуть Європа чи мова.
Доки гад ворогів підживля,
всі Майдани -- лише тимчасово.
Не здавай в переплавку гармат.
Не вітай передчасно весну ти.
Доки поряд не здохлий ще гад,
світ не зможе спокійно заснути.
.
<Микола ХОЛОДНИЙ.
ПОВЗУЧИЙ
.
Вже і медом запахло в саду,
і осяяла душу відрада.
Та зраділо куди не піду --
зустрічаю повзучого гада.
Робить вигляд, що мирно живе.
А якщо ненароком і вкусить,--
як усе на планеті живе,
він також боронитися мусить.
Він на сонці лежав на боку.
А торкнеш -- холодніший від криги.
І його за натуру таку
занесли до Червоної книги.
Били гада вже по голові,
та в кущах поміняв свою шкіру.
Ось він знову повзе у траві
й заклика до взаємного миру.
Вже по-нашому, чую, сичить.
І на шиях звивається, чую.
Буде довго з нори він сочить,
як я з місця на місце кочую.
Не біжи, спотикаючись, в сад.
Не вітай передчасно весну ти.
Доки поруч десь повзає гад,
ти не зможеш спокійно заснути.
.
1992
.

ОСУЧАСНЕНИЙ ВІРШ ДЕМ/ЯНА БЄДНОГО
.
Коли я вчергове почитав в Інтернеті зловтішні коментарі щодо
підлих убивств українських вояків у Донбасі, мені схотілося
переробити вірш Дем'яна Бєдного про німців, написаний на
другому році війни. І таке вийшло:
.
Кожен москаль -- то убивця і кат.
Із москалем в нас один буде лад --
помста і ще раз помста.
ДЕ Б ТИ У СВІТІ не стрів москаля,
найадекватніша дія твоя --
вбити в який-небудь спосіб.
.
24 травня 2014
..
(Вірш Дем'яна Бєдного:
<Немец убийца, грабитель и вор.
С немцем -- ЛЮБЫМ -- может быть разговор
только один -- полный яростной местью.
Под Ленинградом, средь волжских степей,
где бы не встретил ты немца -- убей
гадину эту на месте>)
.

Тече вода, з калу мутна.
-- Чом, Природо, така смутна?
-- Я не смутна, я сердита,
бо й селом, і містом бита.


.[Мене колись надзвичайно здивувало, як прочитав був,
 що річки забруднюють не лише заводи, а й ферми]
.

ОСУЧАСНЕНА "ПІСНЯ З ПОЛОНИНИ"
.
Сонце сіло над горами аж за верховину.
А москаль від нас чекає: встанем на коліна...
Пісне з полонини,
полинь до вражини,
розкажи, що їхній Путін
в нас дістане прутень.
.
2013, серпень (коли війна Росії проти України
ще була лише економічною)
.

Переспів Матвійчукової "МУЗИ":
СМІХ КРІЗЬ СЛЬОЗИ: ГУМОРИСТИЧНЕ КАЯТТЯ
ЖІНКИ, В ЯКОЇ НЕ СКЛАЛОСЯ ЖИТТЯ
І, ЯК ВОНА ГАДАЄ, ПЕВНИМ ЧИНОМ
З ЇЇ Ж ВЛАСНОЇ ПРОВИНИ
.
На світі кожен має, що заслужить,
оце дістала по заслузі й я.
І от тепер одна, шукаю мужа,
сім'я без батька зовсім не сім'я.
Чи прийде той, хто голову закружить,
чи миршавець такий, що глянуть жаль,
чи так, чи так, це геть мені байдуже --
за батька для дітей болить душа.
.
Приспів.
Шукаю мужа, мужа, мужа, мужа, мужа.
Шукаю мужа і вночі і вдень.
Не конче, щоби видом був, як ружа,
шукаю батька для своїх дітей.
Шукаю мужа, мужа, мужа, мужа, мужа,
надворі осінь, літо чи зима.
Шукаю мужа, я шукаю мужа.
В житті без мужа мужності нема.
.

НЕ ЧЕРВОНА РУТА
[Перші чотири рядки належать не мені, а почув був від
однокласника ще в школі].
.
Ти признайся мені,
де ти вчора бухала,
опівночі прийшла
і мене обригала.
А я тебе  прощ`у,
хоч ти б з ким не гуляла.
Мені правду кажи,
де ти вчора бухала?
.
Вино й горілку
ти не пий вечорами,
ти ж у мене бл.дина,
яких світ не зна...
[далі не придумав].
.

ДВА КОЛЬОРИ ЛЮДЕЙ
Присвячено першому небілому президентові США
.
Як я малим збирався навесні
іти у світ до успіху і слави,
казали батько з матір'ю мені,
що чорні ми,
а з чорними
ніяк не хочуть білі мати справу.
.
Два кольори людей, два  кольор`и,
Обама змінить світ, Обама це злама.
Два кольори людей, два  кольор`и.
Мені не говори,
що ради з тим нема.
.