Муз. Василя Соловйова-Сєдого, сл. Михайла Матусовського.
Український текст Віктора Леві
.
У садку ні звуку ні шелесту,
спить він до світання пори.
Срібло місячне
в річці стелиться.
Заміські люблю вечори.
.
Річка плине й наче спинилася,
нахилися й срібло збери.
Пісня чується --
й десь поділася.
Незбагненні ці вечори.
.
Що ж, кохана, ти призамислилась?
Не мовчімо, поговорім...
-- Годі висловить(,)
і не висловить,
що на серці тепер моїм.
.
А вже скоро зовсім розвидниться,
прокидаються кольори.
Не забудь же ти,
мила, літні ці
заміські наші вечори.
Український текст Віктора Леві
.
У садку ні звуку ні шелесту,
спить він до світання пори.
Срібло місячне
в річці стелиться.
Заміські люблю вечори.
.
Річка плине й наче спинилася,
нахилися й срібло збери.
Пісня чується --
й десь поділася.
Незбагненні ці вечори.
.
Що ж, кохана, ти призамислилась?
Не мовчімо, поговорім...
-- Годі висловить(,)
і не висловить,
що на серці тепер моїм.
.
А вже скоро зовсім розвидниться,
прокидаються кольори.
Не забудь же ти,
мила, літні ці
заміські наші вечори.
Немає коментарів:
Дописати коментар