ТІЛЬКИ ЦЬОГО ЗАМАЛО
.
Муз. Володимира Матецького, сл. Арсенія Тарковського.
Переклав Віктор Леві.
.
От і літо пройшло.
От було і не стало.
Зрідка сонця тепло,
та цього ж бо замало.
Все, що збутись могло,
як листок п'ятипалий,
мені в руку лягло,
та цього ж бо замало.
.
Приспів.
Тільки, тільки, тільки цього замало.
Тільки, тільки, тільки цього замало.
.
Надаремно ні зло,
ні добро не пропало.
Все яскраве було,
та цього ж бо замало.
А життя берегло
мене і рятувало,
брало мов під крило,
та цього ж бо замало.
.
Приспів.
.
Листя не обпекло,
гілля не обламало,
день промитий, як скло,
та цього ж бо замало.
.
Приспів.
.
P.S. Дідько! Рідковживане вузькодіалектне "на пріґрєвє" з оригіналу має чудовий український відповідник, якраз нормативний, зовсім не діалектний: "на осонні". Але використати його не дозволили різні наголоси в українській та російській мовах у прислівнику "тепло" (на відміну від іменника).
Антитеза "жадібному" Тарковському від Вадима Крищенка:
ВідповістиВидалитиМов її не торкнулася осінь,
не злякала холодна зима,
І ТОГО, ЩО ЗБУЛОСЯ, ЇЙ ДОСИТЬ,
і журби в горобини нема.
За які, о мій Боже, провини,
що пішло, не вертається, ні?
Тільки сяє в зимі горобина,
наче кидає виклик мені.