МЕДВЕДИ. Текст українською мовою

ВЕДМЕДІ
.
Муз. Олександра Зацепіна, сл. Леоніда Дербеньова.
Переклав Віктор Леві.
.
Там, на вершку планети,
де градуси зійшлись,
спини свої ведмеді
труть о земну вісь.
Час у невпиннім леті,
сплять крижані моря,
труться об вісь ведмеді,
крутиться земля.
.
Приспів.
Ля, ля-ля-ля-ля-ля, ля,
крутиться хутчій земля.
.
Труться вони старанно,
крутячи земну вісь,
щоб зустрічі з коханням
швидше відбулись.
Щоб о порі ранковій,
раніш на рік чи два,
ще хтось комусь промовив
головні слова.
.
Приспів.
.
Стихне весняна злива,
рано займеться світ,
і для тих двох щасливих
плином довгих літ
грає нехай світання,
хай потічок струмить,
хай вечори в тумані
білім, як ведмідь.
.
Приспів.

Цю пісню за совітів співали проти вигаданих паліїв війни. А тепер, не змінюючи жодного слова, можна співати проти паліїв війни справжніх, російських.
.
Муз.: Анатолій Новіков. Сл.: Лев Ошанін. ПЕРЕКЛАВ МАКСИМ РИЛЬСЬКИЙ

. Діти різних народів, Ми для миру й труда живемо. Серед бур і негоди Ми за щастя бороться йдемо! В землях дальніх і знаних, На морях, океанах Кожен, хто юний, Руку подай нам, В наші ряди вставай! Приспів: Пісню дружби починає юнь співать, Юнь співать, юнь співать. Цеї пісні не убити, не здолать! Не здолать! Не здолать! Нам, молодим, Лине братній спів З усіх країв. Цеї пісні не убити, не здолать! Не здолать! Не здолать! Знаєм гуркіт металу І братів бойових імена. Кров, що в битвах ми лляли, Нас у дружбі навіки єдна. Всі, хто чесні серцями, Ми зовемо за нами. Щастя народів, Світле майбутнє В наших руках, брати! Приспів. Молодими устами Повторяємо клятви слова. Славний прапор над нами, За священні ми стали права! Знову чорнії сили Риють світу могилу, - Кожен, хто чесний, Стань з нами разом Проти вогню війни! Приспів.

На безіменній висоті


Слова: Михайло Матусовський
Музика: Веніамін Баснер
Обробка слів, переклад: Дмитро Луценко
Обробка мелодії:
Виконує: Іван Брязун





(у дужках поряд із рядками інші варіанти рядків, колись давно чувані не раз по радіо)


Гаї диміли під горою,          (Димився гай попід горою,                            
Вечірній обрій пломенів...       а ще закат палахкотів)
Нас залишалось тільки троє
Із вісімнадцяти бійців.
О, скільки їх, хороших друзів,  (Багато їх, братів звитяжних,) 
Лежать лишилось в темноті
Край незнайомого присілку |     (в глухому хуторі без назви)
На безіменній висоті...   | (2)

Ракета падала, світила
Вогонь, як зірка, догоряв...
Кого в бою тім не скосило -
Назавжди все запам'ятав.
Вік не забуде, не забуде
Атаки лютії оті                 (атаки відчайдушні ті
Край незнайомого присілку |      в глухому хуторі без назви)
На безіменній висоті...   | (2)

Над нами "мессери" кружляли,
І ворог злішав з кожним днем... (і ніч була пекельним днем.
Та ще міцніше ми єднались        Ми нашу дружбу гартували)
Під перехресним артвогнем.
І як би важко не бувало,        (І хоч було без краю важко,
Ти в мрії вірив золоті           служили ми своїй меті
Край незнайомого присілку |      в глухому хуторі без назви)
На безіменній висоті...   | (2)

У снах я бачу вас, солдати,     (Я часто вас, брати-солдати
З ким на фронтах пройшов війну,  стрічаю в неспокійнім сні
Землянку нашу в три накати,      землянку нашу в три накати,
Над нею звуглену сосну.          сосну скалічену на пні.
Неначе знову разом з вами        Немовби знов я з вами разом
У тій задимленій путі            стаю до бою, як тоді
Край незнайомого присілку |      в глухому хуторі без назви,
На безіменній висоті...   | (2)  на безіменній висоті)

НАДЕЖДА. Текст українською мовою. Два переклади, не мій і мій, також переспів Миколи Братана

1.

НАДІЯ.

Муз. Олександри Пахмутової, сл. Миколи Добронравова.

Виконує українською Етнографічний хор ГОМІН.

Автора українського перекладу не знаю.

В УСЯКОМУ РАЗІ ТО НЕ Я.

.

Світить нам незнана ще зоря,
Знову ми одірвані від дому.
Поміж нами – далеч і моря,
Гаснучі вогні аеродрому.
Поміж нами відстань немала –
Холод і печаль на твоїх віях.
Нам зосталась крихітка тепла –
Наша невгасаюча надія.

Приспів:
Надія – наш компас земний,
А сміливим щастить, як нікому,
Ми стрінемось в пісні одній –
Вона понесе нас додому!

Через віддаль і чужі краї
Звідси все простим здається зразу,
І зникають хмари грозові,
І смішними бачаться образи.
Ти лише чекай без вороття,
Впертим будь і щирим будь так само,
Щоби часом слало нам життя
Радощів коротку телеграму.

Приспів.

Перейдуть негоди і роки,
Ще не раз зустрінемось, згадаєм
Перші кілометри й маяки,
Губи, поціловані навзаєм.
Що ж, нехай сьогодні біль та лід –
Кожного ще спогад обігріє.
Нас через життя веде в похід
Чиста золота зоря надії!

Приспів.

.
.

2.

НАДІЯ

.

Муз. Олександри Пахмутової, сл. Миколи Добронравова.

Переклав Віктор Леві (цей мій переклад поступається поетичністю,

але ближчий до оригіналу, хіба ні?)

.

Світить незнайома зірка нам,
знову ми відірвані від дому,
знов міста літак наш промина
до далекого аеродрому.
Тут у нас тумани і дощі,
непогодливі посадки й злети,
тут уранці, ввечері, вночі
стануться вигадливі сюжети.
.
Приспів.
Надія -- мій дороговказ,
за сміливість -- удача відплата.
А пісня -- про дім рідний в нас,
співати її ще й співати.
.
Ти збагни, що здалеку, отут
різні речі меншають одразу,
хмари грозовії розтають
і безглуздими стають образи.
Треба лиш терпінням запастись,
розпачу не відати й нестями,
щоби мати від життя колись
радости маленькі телеграми.
.
Приспів.
.
Маю ж пам'ятати повсякчас
недоспівану ще нами пісню,
втому і любов в твоїх очах,
сині заметілі в ріднім місті.
Знов міста літак мій промина,
і розлуки в нашому житт`і  є.
В небі незнайома зірка нам
світить, ніби пам'ятник надії.
.
Приспів.
.
.
3.
А це вірш Миколи Братана понад 30-річної давнини. Якщо додати приспів один з двох вище,
можна співати на ту ж мелодію.
.
.
Микола БРАТАН
.
ЗОРЯНИЦЯ
.
Пам'яти Анни Герман
.
Мій літак у небо грімкотить,
Крилить над просторами нічними.
Поруч -- тихий голос ваш летить,
Не зрівняти з іншими, гучними.
.
В ньому -- тепловійна глибина,
В нім -- душа, марнотам не підзвітна.
І сьогодні в леті він луна
Лагідно, до щему заповітно.
.
{Приспів.}
.

Піді мною села і міста,

Далечінь, повита в сніговії.

"В небі зоряниця самітна

Світить, ніби пам'ятник надії".

.
Зорям одинокість до лиця,
Та під ними горнуться до згоди
Наші непідкуплені серця,
Наші нерозбратані народи.
.
Приспів.
.
І поволі відринає ніч,
І земля просториться світанно.
Ніби повінь, бурхає навстріч
Все, що вами виспівано, Анно.
.
Обнялися небо і земля,
Зупинились хмари пурпурові.
Слухають, як вічність промовля
Голосом надії і любові.
.
Приспів.
.
ДНІПРО. 1984. Ч.12. С.6-7

НЕ ВЕРНУЛСЯ ИЗ БОЯ. 3 переклади й одна сучасна переробка українською мовою

НЕ ВЕРНУВСЯ ІЗ БОЮ.
Слова й музика Володимира ВИСОЦЬКОГО.
Переклад Віктора Леві й Анатолія Мироненка.
.
І чому все не так? Ніби все, як завжди,
та ж небесна блакить над тобою,
ті ж повітря й вода, той і ліс край води,
тільки він не вернувся із бою.
.
Не збагнути тепер, хто мав рацію з нас
в суперечках без сну й супокою.
Що бракує його, лиш тепер я дізнавсь,
коли він не вернувся із бою.
.
Те, що порожньо стало, те ясно без слів,
враз помітив я: нас було двоє.
Наче вітер для мене багаття згасив,
коли він не вернувся із бою.
.
Він мовчав недоречі, й не в такт він співав,
й не про те говорив він зі мною.
Він вставав на світанні, він спать не давав,
а тепер не прийшов він із бою.
.
Забуяла сьогодні нестримна весна,
як зазвичай, окликнув його я:
"Друже, дай, докурю"... Лиш почулась луна.
Він учора не вийшов із бою.
.
Наші мертві живих не полишать в біді,
як на варті живих ті, що (в)пали.
В лісі небо відбилося, як у воді,
і дерева блакитними стали.
.
Нам було й у землянці не затісно з ним,
нам і час для обох плив рікою,
все одному тепер -- лиш здається мені:
я також не вернувся із бою.

.
.
ВІН НЕ ВЕРНУВСЯ ІЗ БОЮ Володимир Висоцький
Переклад Вікторії Бричкової-АбуКадум
.
І чому все не так, ніби все, як завжди,
Небо те ж, простягнулось габою...
Ліс той самий, повітря, краплини води,
Тільки він не вернувся із бою...
.
Хто правий був із нас — я не знаю, здаюсь,
Нас мирили цілою юрбою...
Тільки зараз його так бракує чомусь,
Коли він не вернувся із бою...
.
Він так часто не в такт і без слуху співав,
Недоречно мовчав із журбою...
Сну мені не давав, вранці з сонцем вставав,
Вчора лиш не вернувся із бою...
.
Стало порожньо вже — я про це промовчу,
А недавно ще нас було двоє...
Мені ж ніби-то вітром задуло свічу,
Коли він не вернувся із бою...
.
Нині вирвалась, наче з полону, весна,
Помилково гукнулося мною:
"Друже, дай допалю," — тільки тиша міцна,
Вчора він не вернувся із бою...
.
Наші мертві своїх не полишать в біді,
І полеглі стоять вартовими...
Віддзеркалилось небо в землі, як в воді,
І стежками лягло лісовими...
.
Нам із ним бліндажі не були затісні,
Час ділили ми з ним обидвоє...
Все тепер для одного, й здається мені,
Що це я не вернувся із бою...
.
.
ВІН НЕ ВЕРНУВСЯІЗ БОЮ. Володимир Висоцький.
Переклад Юрія Отрошенка
.
Все чомусь, - не таке. Наче, все - як завжди,
З глибиною небес голубою -
Те ж - повітря і гай, і вишневі сади...
Тільки він не вернувся із бою!..
.
Чи збагну я коли, хто правий був із нас
В суперечках - без сну й супокою?!
Як же скрутно без нього мені повсякчас!
Вчора він не вернувся із бою!..
.
То, було, німував, то нестерпно співав,
Розмовляв, наче сам із собою,
З досхідсонця мені - бачить сни не давав!
Й, раптом, він не вернувся із бою!
.
Щодо пустки в душі.. - Хто б за те говорив!
Враз збагнув я, що нас було - двоє!
Наче вітер - багаття моє загасив!
Згинув він! - Не вернувся із бою!
.
Наші мертвії нас не залишать в біді,
Друзі, вбиті, немов вартовії!
Відбиваються небо і гай у воді,
І дерева стоять голубії!
.
Нині вирвалась, наче з полону, весна,
Я забувсь, і покликав його я:
“Друже, дай прикурить!..” А озвалась - луна:
Вчора він не вернувся із бою!
.
У землянці ставало і місця на нас,
Й для обох йшла доба за добою.
Нині все - одному. Та, здається всякчас:
Ніби я не вернувся із бою!
.
.
Переклад В.Бричкової виконує Олександр Паливода:
https://www.facebook.com/viktoria.abuqadoum/videos/662748318058626
.
.
А от сучасна переробка Віктора Пентюка. Автор передмови Віктор Гребенник:
.
Друзі, переклад пісні В.Висоцького, зробив наш українець Віктор Пентюк.
Це інтерпретація з нашими реаліями. Ця пісня присвячується загиблим воїнам АТО,
а виконав її, батько загиблого героя Анатолія Головка, якого не стало 9 березня 2015 року.
Ми маємо їх пам'ятати.
.
ЗАГИБЛИМ ВОЇНАМ ПРИСВ'ЯЧУЄТЬСЯ:
ТІЛЬКИ ТИ НЕ ВЕРНУВСЯ ІЗ БОЮ.
.
І чому все не так? Ніби все, як завжди,
І війна залишилась війною.
Все те саме навкруг, і все ті ж холоди,
Тільки ти не вернувся із бою.
.
Ти прийшов, як і я, і ми стали разом,
Україну закривши собою.
Вистачало нам місця в окопі обом,
Поки ти не вернувся із бою.
.
Твоє поруч плече я весь час відчував,
Ми були одним цілим з тобою.
Своїм тілом від куль ти мене закривав,
І сьогодні не вийшов із бою.
.
Ти весь час жартував і мене "діставав",
Нам не було всім сумно з тобою.
На світанку раніше за всіх ти вставав,
А сьогодні не вийшов із бою.
.
Ти стояв, як СОЛДАТ коли ворог попер,
Лиш міцніше в руках стиснув зброю.
Що тебе вже нема, я відчув лиш тепер,
Коли ти не вернувся із бою.
.
Серед ночі забув і на тебе гукнув:
- Друже,де ти? Озвись..що з тобою!?
Тільки вітер холодний в обличчя подув:
Він ще вчора не вийшов із бою.
.
Зупиняюсь на мить... відчуваю: болить,
Болить серце в плачі за тобою.
Ми б з тобою змогли, як завжди,покурить,
Якби ти повернувся із бою.
.
Стали друзями ми на цій клятій війні,
Була впевненість - нас було двоє,
Все одному тепер.Та здається мені,
Ніби я не вернувся із бою.
.
Наша пам'ять жива, це не просто слова,
Пам'ять всіх нас веде за собою,
І наказує нам: пам'ятайте його,
Він - Герой, що не вийшов із бою!
.
…https://www.facebook.com/cynosurus/videos/1411195192275296/?idorvanity=520861558054002