ПРО ЩО ПЛАЧЕ ГІТАРА (Группа НОРОК) українською мовою

ПРО ЩО ПЛАЧЕ ГІТАРА
.
Муз. Міхай Долган, сл. Юхим Крімерман (Чунту)
.
Переклав Віктор Леві
.
Чом гітара плаче так,
знає вуличний ліхтар.
Чом струна така сумна,
щ`о втратила вона?
.
Десь дівчата узялись,
повітрулі мов якісь.
Очі-зорі, скільки їх
музика зупиня.
.
Пісня кохання містом луна,
ніби до когось заклик вона
до зірки щастя, що, кожен зна,
в світі лише одна.
.
Плачуть струни уночі,
у шаленості гучній.
Хай кохання втішить їх:
що було, не мина..
.
[мелодія куплета інструментальна]
.
Пісня кохання містом луна,
ніби до когось заклик вона
до зірки щастя, що, кожен зна,
в світі лише одна.
.
Плачуть струни уночі,
у шаленості гучній.
Хай кохання втішить їх:
що було, не мина.
Що було, не мина.
Що було, не мина.
(останній рядок Ce-a fost nu s-a pierdut найточніше відтворив
англійський підрядник: What it was, it's not lost)
( https://en.wikipedia.org/wiki/Iele румунські ielele це українські повітрулі, один до одного).
.
De ce plâng chitarele?
Ştiu doar felinarele.
Strunele, amarele,
Ce oare au pierdut?
.
Fete ca lalele,
Cu ochi mari ca stelele,
Vin încet ca ielele
Şi se opresc tăcut.
.
Pe străzi pluteşte doar dragostea,
Ea cheamă, cheamă pe cineva,
Ea cheamă, cheamă pe cineva,
Spre-a fericirii stea.
.
Plâng în noapte strunele,
Strunele, nebunele.
Tu, iubire, spune-le:
Ce-a fost nu s-a pierdut.
.
Pe străzi pluteşte doar dragostea
Ea cheamă, cheamă pe cineva,
Ea cheamă, cheamă pe cineva,
Spre-a fericirii stea.
.
Plâng în noapte strunele,
Strunele, nebunele.
Tu, iubire, spune-le:
Ce-a fost nu s-a pierdut...
Ce-a fost nu s-a pierdut...
Ce-a fost nu s-a pierdut...

ТОЛЬКО ЭТОГО МАЛО (ВОТ И ЛЕТО ПРОШЛО) українською мовою

ТІЛЬКИ ЦЬОГО ЗАМАЛО
.
Муз. Володимира Матецького, сл. Арсенія Тарковського.
Переклав Віктор Леві.
.
От і літо пройшло.
От було і не стало.
Зрідка сонця тепло,
та цього ж бо замало.
Все, що збутись могло,
як листок п'ятипалий,
мені в руку лягло,
та цього ж бо замало.
.
Приспів.
Тільки, тільки, тільки цього замало.
Тільки, тільки, тільки цього замало.
.
Надаремно ні зло,
ні добро не пропало.
Все яскраве було,
та цього ж бо замало.
А життя берегло
мене і рятувало,
брало мов під крило,
та цього ж бо замало.
.
Приспів.
.
Листя не обпекло,
гілля не обламало,
день промитий, як скло,
та цього ж бо замало.
.
Приспів.