АРЛЕКІН(О) Тексти українською мовою. Переклади з росйськой й з болгарської

АРЛЕКІН(О).
Муз. Еміла Дімітрова, російський текст Бориса Баркаса.
Переклав Віктор Леві
(болгарський першотекст Васіла Андрєєва зовсім про інше -- про
дерев'яну ляльку Арлекіна, закоханого в іншу ляльку --
Принцесу; він просить свого "тата Карла" зробити йому серце
і тоді під час вистави згорає від кохання).
.
По гостряках яскравих цих вогнів
лечу, лечу в польоті без кінця.
Увесь великий світ замкнувсь мені
в манежу коло й маску без лиця.
Я блазень, арлекін, я просто Сміх.
Без імені й без долі врешті-решт.
Хіба комусь цікаві долі тих,
із кого веселитися прийдеш.
.
Приспів.
Арлекіне, арлекіне,
мусиш ти смішити всіх.
Арлекіне, арлекіне,
нагорода тобі -- сміх.
.
Виходять на манеж здоровані,
які не знають смутку у житті.
Вони підкови гнуть, мов дротяні,
і ланцюги рвуть в себе на плечі.
Їм оплески захоплені долонь,
і квіти на манеж до їхніх ніг.
Для них оркестру туш, очей вогонь,
а я в перерві вийду після них.
.
Приспів.
.
Смішити мені важче з року в рік,
бо ж я не блазень трону короля.
Я Гамлета для себе грати звик --
вже ж подумки,бо арлекін же я.
І все здається, маску кину вниз,
і в світі враз настане стільки змін...
Але ніхто моїх не бачить сліз,
то я незлецький, мабуть, арлекін.
.
Приспів.

.
.
ПЕРВИННИЙ БОЛГАРСЬКИЙ ТЕКСТ.
Муз.: Еміл Дімітров, сл.: Васіл Андрєєв.
Переклад Віктора Леві
.
Арлекино
Върви каручката на стария Буо̀,
от град на град се нижат тъжни дни.
Каручката със скъсано платно
и куклите Мелѝ и Арлекин.
.
Арлекино беше дървено човече
в малкия театър на стария Буо.
Смееше се много публиката вечер
на издяланата кукла от дърво.
.
Арлекино, Арлекино! Арлекино без сърце!
Колко радости не знае дървеното ти лице…
.
В театъра на стария Буо
играеше принцесата Мели –
през старото окъсано платно
се вглеждаше във нея Арлекин.
.
Арлекино гледа всяка вечер плахо
стария Буо със молещи очи –
той едно сърце в него да издяла,
за да може да се влюби във Мели.
.
Арлекино, Арлекино! Арлекино без сърце!
Колко радости не знае дървеното ти лице…
.
Затрогнат от молбите му, Буо
веднъж го взе във своите ръце
и в твърдото безчувствено дърво
с длето издяла мъничко сърце.
.
Арлекин обикна куклата Мели
и в любов безкрайна нежно засия.
Той игра тъй, както никога преди,
но пламнал цял от обич, изгоря…
.
Арлекино, Арлекино! Ти от обич изгоря –
таз последна твоя роля публиката не разбра.
.
Върви каручката на стария Буо,
останал сам със куклата Мели –
над малко шепа пепел от дърво
той плачеше за своя Арлекин.
.
Арлекино, Арлекино! Ти от обич изгоря –
таз последна твоя роля публиката не разбра.
.
Арлекино, Арлекино! Ти от обич изгоря!
.
.
Арлекіно
(перекладено в ритмі звичної нам мелодії,
що трохи відрізняється від оригіналу Димитрова)
.
Вагончик їде дідуся Бу`о.
Із міста в місто в плині днів сумнім.
У ньому під подертим полотном
дві ляльки з ним, Мел`і та Арлекін.
.
В маленькому театрі дідуся
актор був дерев'яний Арлекін.
Любила його публіка уся,
щовечора він публіку смішив.
.
Арлекіне, Арлекіне, серця в грудях ти не мав.
Скільки радощів у світі ти ще й доти не пізнав.
.
В театрі цьому дідуся Буо
принцесу грала чарівна Мелі.
А крізь старе подерте полотно
дививсь на неї Арлекін і млів.
.
Щовечора до дідуся Буо
звертався в несміливій він мольбі,
щоб серце в нього, як в людей, було,
щоб міг він закохатися в Мелі.
.
Арлекіне, Арлекіне, серця в грудях ти не мав.
Скільки радощів у світі ти ще й доти не пізнав.
.
І поступивсь мольбі його Буо,
яку від нього чув багато днів,
і в тільці дерев'яному його
маленьке серце долотом зробив.
.

І Арлекін так покохав Мелі,
засяяв ніжно від кохання він.
Грав, як ніхто ніколи на землі,
та в полум'ї кохання враз згорів.
.
Арлекіне, від кохання, від кохання ти згорів.
Тільки роль твою останню так ніхто й не зрозумів.
.
Вагончик їде дідуся Бу`о,
та лялька в ньому лиш тепер одна.
Над попелом улюбленця свого
дідусь його оплакує щодня:
.
"Арлекіне, від кохання, від кохання ти згорів.
Тільки роль твою останню так ніхто й не зрозумів".
.