ВСТРЕЧА ДРУЗЕЙ (пусть виски запорошены) українською мовою

ЗУСТРІЧ ДРУЗІВ
.
Муз. Євгена Мартинова, сл. Роберта Рождественського.
Переклав Віктор Леві
.
Пісня хай зачинається,
хай до неба здіймається,
хай у пісні займається
ясен світ.
Посидімо притишені,
хай вже скроні засніжені,
все робили в житті ж то ми
так, як слід.
.
Зійде сонце над річкою,
є вже справою звичною,
щоб засів цьогорічний
у землю ліг.
Тільки б дощик змочив його,
буревій не згубив його,
і щоб згодом укрив його
вчасно сніг.
.
Стиглий хліб загойдається,
і життя не кінчається,
знов життя починається
раз у раз.
В небі гратимуть райдуги,
буде мир, буде радісно,
і онуки та правнуки
змінять нас.

ДІЛАЙЛА (в російських переспівах ЛАЙЛА) українською мовою

ДІЛАЙЛА
.
Муз.: Лес Рід, сл.: Баррі Мейсон.
Переклав Віктор Леві.
.
Пісня відома з російських переспівів на цю мелодію під спотвореною
назвою "Лайла" (а Ділайла це англійська вимова імені біблійної зрадниці Даліли).
Тут переклад справжнього тексту. І цей справжній текст жахливий!
.
.
Бачив я св`ітло в вікн`і її ночі тієї.
Бачив дві тіні в жагучім коханні на склі.
Була ж моєю!
Але мене надурила, і геть я здурів.
.
З ким, з ким, з ким, кохана?
Чим, чим, чим він кращий?!
Я збагнув, що ти не вперше вже з ним,
та я твій раб, назавжди в полоні твоїм.
.
А на світ`анні, коли твій кох`анець від'їхав,
вулицю я перейшов, ти впустила мене.
Зайшлася сміхом.
Та я мав ніж, і все далі було не смішне.
.
З ким, з ким, з ким, кохана?
Чим, чим, чим він кращий?!
Прийде хтось, двері зламають вони...
Вибач, кохана, я витримати не зумів.
.
P.S. Наголос на словах у першому рядку кожного куплету
підкреслює внутрішні рими, відповідні внутрішнім римам оригіналу
night-light і day-away. У Тома Джоунса їх чути ясно. .
.
DELILAH
.
I saw the light on the night that I passed by her window!
I saw the flickering shadows of love on her blind.
She was my woman!!!
As she deceived me, I watched and went out of my mind...
.
My, my, my, Delilah!!!
Why, why, why, Delilah???
I could see that girl was no good for me,
But I was lost like a slave that no man could free.
.
At break of day, when that man drove away, I was waiting;
I crossed the street to her house, and she opened the door.
She stood there laughing!!!
I felt the knife in my hand, and she laughed no more.
.
My, my, my, Delilah!!!
Why, why, why, Delilah???
So before they come to break down the door...
Forgive me, Delilah, I just couldn't take any more.